Роботи у Німеччині: викладачі, хірурги, механіки (14.03.2016)

Роботи у Німеччині: викладачі, хірурги, механіки (14.03.2016)

Лікарі у німеччині

"Було багато нервів, бо перед цим в Китаї танками подавили голодування студентів на площі Тяньаньминь. Приходили КГБісти і казали, що довго терпіти не будуть і подавлять так само танками".

Тоді це була іще площа імені Жовтневої революції. Ця революція відбувалася під гранітним пам’ятнико Леніну. Здавалося, що це був бунт донкіхотів проти вітряків комунізму.

Через дев’ять місяців Україна проголосила Незалежність, а комунізм впав. Гранітні ідоли на Жовтневій площі розсипалися, а жовтень набув нового революційного значення. Чверть століття тому, 2 жовтня 1990 року розпочалося студентське голодування на київському Майдані.

Восени 2013 року активісти Молодіжної інформаційної спільноти "Сіль" - Надія Андрікевич, Альона Вишницька, Василь Возняк та Юлія Капшученко зібрали свідчення учасників цих подій. З люб’язного дозволу спільноти "Історична правда" публікує фрагменти інтерв’ю із Олесем Донієм, Вахтангом Кіпіані, Тарасом Прохаськом, Віктором Рогом, Михайлом Свистовичем.

Як починалася Революція на граніті?

Насправді цю акцію мали починати 1 жовтня. Але перенесли на один день через весілля Маркіяна Іващишина, голови Студентського Братства Львова, дружньої для нас організації, і однієї з двох найважливіших складових акції. Тому почалося все 2 жовтня.

Насамперед усе це породжено в середовищі львівського Студентського братства. Кияни та інші просто доєдналися до акції згодом  –  в цьому їхня велич і їхній великий чин.

Але ідея, весь сюжет, вся байка акції була народжена у Львові. Вона походила з роздумів про способи протесту. А ми думали багато про такі речі як повстання, бунти, масова непокора, супротив міліції та "омону", органам влади. Думали про партизанську діяльність.

Потім раптом прийшли до дуже доброго висновку, що все ж таки тут повинно бути присутнє мистецтво, точніше мистецька акція, в якій немає прямого насильства. Тобто ми передбачали, що буде насильство у відповідь на цю акцію, але сама по собі вона повинна була бути альтернативою, а не войовничою справою.

І, відповідно, обрали голодування – бо це ж максимальний спосіб ненасильницької пожертви. Грубо кажучи, це коли віддаєш перемогу відразу в протилежний бік: я не збираюся воювати, якщо я збираюся не їсти.

Михайло Свистович:

Цю ідею ми сплагіатили в болгар. Наші львів’яни поїхали по комсомольській путівці до Болгарії (у Львові тоді всі поголовно вже були антикомсомольцями, і вони успішно захопили у себе комсомольські організації, використовуючи їхні ресурси й можливості для боротьби проти справи комуністичного союзу молоді). А там саме було голодування проти болгарського президента.

Я був проти, бо у болгар тоді ситуація була іншою: 45 на 55 відсотків. А голодування – це така штука, яку можна використати лише один раз. Потім до нього звикають, і воно вже так ефективно не працює.

Поки у нас не знали, що таке голодування, всі розуміли, що це буде шок. Насправді це дуже потужний інструмент. І використовувати його тоді, як я думав, було зарано. Бо, фактично, ми мали тоді ситуацію 25% – за незалежність, а 75% – за Радянський Союз.

Тому мені здавалось, що голодування провалиться, тож вирішив участі у ньому не брати й поїхав знайомитися зі своєю майбутньою тещею. І навіть не знав, що відбувається там, у Києві, бо ж інтернету й мобільних телефонів тоді не було.

На спільній нараді напередодні учасники швидко домовилися про гасла та керівництво акції. Я виписав перед тим три "київські" вимоги (з ними вже і листівки-анонси розвішували по місту), львів’яни приїхали з двома своїми вимогами, тож ми їх просто об’єднали, не змагаючись чиї потреби "крутіші".

Протягом всієї акції ми не піддавали жодного разу ревізії наші вимоги, якби на нас не тиснули наші старші "рухівські" союзники. З керівництвом легко все узгодили. Домовилися, що буде інститут "співголівства".

Затвердили трьох співголів акції: Маркіяна Іващишина – від Заходу (він був головою Львівського Студентського Братства), Олега Баркова – від Сходу (тоді голова Української Студентської Спілки Дніпродздерджинська). Хоч його організація і була нечисельною, але нам важливо було засвідчити всеукраїнський характер акції. І я – від Центру (на той момент я був Головою Української Студентської Спілки в Києві).

Протягом акції у нас була така жорстка дисципліна, що ніхто не мав право на автономні неузгоджені дії з керівництвом. Тож інститут співголівства працював "на відмінно".

За домовленістю, не всі, хто приїхали до Києва на акцію 2 жовтня, вийшли на граніт з першого дня. Частину ми тримали в "резерві", бо ж думали, що перші партії активістів відразу позабирають у відділок, тому планували "переповнити собою міліцейські КПЗ".

Саме тому не всі керівники вийшли в перший день, а я – у перший і 2 жовтня. Якщо б мене забрали у міліцію, то мав би бути на волі хоч хтось із керівництва, тому Маркіян Іващишин пішов уже наступного дня. Ми готувалися до будь-яких сценаріїв.

Намети і спальники з самого початку ми не розгортали, проти нас були виставлені кілька десятків автобусів з міліцією, які наперед вже знали про акцію. Бо в переддень по всьому місту висіли розклеєні листівки (це була одна із небагатьох медіа-співпраць з Народним рухом, бо ми у них роздрукували листівки).

Гачки для наметів я замовив на заводі "Більшовик" в одного з інженерів, чоловіка моєї класної керівниці. Дбали навіть про такі дрібниці.

І от ми виставили гасла, оголосили акцію, після чого почався розгляд у президії Київської міської ради, яка мала на один голос більше демократів, ніж комуністів. Нам повідомили, якщо рішення не буде, то усіх присутніх просто знесе міліція.

О 8-й з копійками таки було прийняте рішення: на чотирьох площах міста Київська міська рада дала згоду без санкціонування проводити акцію, зокрема на площі Жовтневої революції. Це була фактична легітимізація наших дій.

Але ми не збирались залежати лише від Київміськради, за півгодини до їхнього рішення я дав вказівку розставили намети, ми це зробили за дві хвилини. Міліція навіть не встигла прибігти.

Вже сутеніло, в темряві легше всього розштовхати. А нам потрібна була візуалізація нашої акції. І до наступу повної темряви я прийняв таку вказівку.

Хоча хтось один із активістів підходив, намагався переконати не ставити намети (тепер і тоді це один із відомих громадських діячів в нашому русі…). Але в нас була дуже жорстка дисципліна і ніхто не слухав балакання збоку.

2 жовтня ми прибули до міста. Було кількадесят людей, які швиденько вибігли на Майдан Незалежності і почали розкладати намети, і все – ми зайняли місце і почали акцію. Цей перший крок був зроблений дуже вдало, як шахова гра, і важливо, що саме він був з боку студентів.

Далі ми поставили режим в таку ситуацію, що вони змушені були реагувати. Не вони придумували, що робити – їх завдання було реагувати на це. І, слава Богу, на той час ситуація була така, що ми співпрацювали з київськими та іншими студентськими спілками. Тому  пізніше це набуло розголосу серед киян.

Там було кілька вимог, спочатку дві, потім – три: перевибори Верховної Ради та націоналізації майна Компартії України і ВЛКСМ, потім додалося – непідписання Союзного договору.

Для того, щоб оголосити Незалежність – потрібно було взяти владу. Тому основна вимога – це перевибори Верховної Ради.

А націоналізації майна Компартії України і ВЛКСМ – це для того, щоб урівняти всі політичні сили на цих же перевиборах. Ми не довіряли цій Верховній Раді, тому й не сподівались, що вона буде проголошувати якісь там акти.

Ми збирались зробити перевибори, а тоді вже оголосити Незалежність. Це було б логічно з нашого боку.

Але так, як була істерія Москви та Кремля – вставили ще й цю вимогу.

А львів’яни приїхали вже з іншими проханнями: відставка прем’єр-міністра Масола та служба украї

Source:http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/10/2/148579/



Дивитися відео про лікарі у німеччині

Роботи у Німеччині: викладачі, хірурги, механіки (14.03.2016)

5 ОТРУЙНИХ ЗМІЙ УКРАЇНИ

Опублікував admin Категорія: Плазуни .

Андрій М. ЗАМОРОКА

Здавалося б, серпентофобія – страх перед зміями, – закладена у нас на рівні інстинктів, але то є не так. Люди бояться цих безногих й тихих істот, що здатні завдати нам смертоносного укусу, і це породжує сліпу і нестримну паніку. Через необачність, а то й звичайнісіньку безпечність іноді трапляються укуси отруйних змій. “Станіславівський натураліст” склав перелік отруйних змій в Україні.

З отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. Загалом їх налічується 5 видів: Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758), Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835), Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986), Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) та Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758), які дуже нерівномірно розповсюджені по країні. Найбільша їх кількість у південних та східних областях – 5 видів, а найменше – в Західній та Північній Україні – 1 вид. Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна. Вона заселяє усі принагідні території від альпійських лук Карпат на висотах понад 1800-2000 м над морем, до рівнин Причорномор’я і боліт Полісся.

Голова Гадюки Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)

Отрута наших гадюк є дуже небезпечною і за своїми властивостями та дією прирівнюється до отрути гримучої змії, проте, укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія впорскує у жертву, на правду, є мізерною, а її виробництво – енергозатратним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю. І за найменшої нагоди намагається утекти або, зачаївшись, перечекати присутність людини. Лише у випадку безпосередньої навмисної провокації зі сторони людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони – смертоносну отруту. Отрута виробляється двома отруйними залозами, які знаходяться у верхній щелепі та сполучені із порожнистими зубами-іклами. При укусі, отруйні зуби висовуються зі спеціальних мішечків, у яких вони постійно містяться, проникаючи глибоко у тіло жертви, а потужні м’язи, що оточують залозові капсули із отрутою різко скорочуються й отрута під тиском впорскується у жертву. Укус триває всього кілька десятих часток секунди, тому нагадує, радше, сильний удар, аніж, власне, укус.

Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)

Гадюка звичайна або живородна (Vipera berus (Linnaeus 1758) – найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо.

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835)

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835) – звичайний вид на території центральних, східних та південних областей України, на західніше Хмельницької та Вінницької областей ніколи не виявлялась. Вид знаходиться під охороною Бернської конвенції, ратифікованої Україною. За розмірами майже така ж як і Гадюка звичайна – 60-65 см. Передня частина голови ледь-ледь видовжена, її краї припідняті. Спереду лобного та надочних щитків добре помітний ряд дрібних щитків неправильної форми. Міжщелепний щиток, як правило, торкається одного із верхівкових. Дихальний отвір прорізаний у нижній частині носового щитка. Забарвлена Гадюка степова у бурі відтінки з темним ромбічним малюнком на спині. З кожного боку тіла наявно по одному ряду невеликих розмитих плям. Темне забарвлення є надзвичайно рідкісним. Трапляється у вкритих чагарником степових балках, ярах, заплавах річок, лісосмуги.

Молодий самець Гадюки Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986)

Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986) – широко розповсюджена на території південних та східних областей України. Раніше її вважали темною формою Гадюки звичайної, проте, детальні дослідження показали її відмінності і приналежність до окремого виду. Це найбільша гадюка України – довжина тіла у дорослих особин становить 76-80 см. Голова велика, ледь випукла, добре відмежована від шиї. Забарвлення чорне з ледь-ледь помітним ромбі�

Source:http://www.naturalist.if.ua/?p=1774



Картинки про лікарі у німеччині з Google, Bing



УРОК 2. ВИНИКНЕННЯ ЛЮДИНИ. ЗАЛЮДНЕННЯ ЕВРОПИ

Мета уроку: дати уявлення про гіпотези появи людини на Землі, особливості взаємодії природи та предків людини.

Поняття і терміни для вивчення: Первісність, австралопітек, палеоліт, гурт первісних людей, збиральництво, полювання

Австралопітеки — проміжна (за будовою) ланка між мавпами і людьми група приматів. Примати, що мають прямоходіння, мавп’ячу голову, маленький мозок і невеликі ікла. Існували 7—1 млн років тому на території Південно-Східної Африки.

Палеоліт — кам’яна доба, найдавніший період у розвитку людського суспільства. Тривалість палеоліту за різними думками від 3 млн. до 100—150 тис. років тому. Кінець палеоліту датують приблизно 13 тисяч років тому (12 000—10 000 років до н. е.).

Первісне суспільство — період в історії розвитку людства: від виникнення людини розумної (приблизно 2,5—2,8 млн років тому) і до виникнення цивілізації і державності. Первісне суспільство — це період в історії людства до виниикнення писемності, після чого створюються можливості історичних досліджень. У різних народів процес відбувався за різних історичних термінів, а деякі народи існують в умовах первісності до сьогодня. У науці прийнято розрізняти власне первісну культуру, що існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV — початок III тис. до н. е.) і традиційну первісну культуру.

Збиральництво — є однією із форм господарської діяльності людини, що полягає у збиранні для поживи та інших потреб коренів, плодів, ягід, молюсків, комах та ін. продуктів.

Полювання — форма діяльності людини, що складається з пошуку, переслідування та здобування (захоплення або вбивства) диких тварин.

УРОК 3. КАМ’ЯНА ДОБА

Мета уроку: дати уявлення про основні чинники, що визначили подальшу еволюцію людини.

Source:http://supermif.com/istoria/istoria_6_ukr/istoria_6_ukr_t1.html



www.touristmedservice.de

Categories

Cистема автоматичного поливу рослин
Dućan
Farmakologia Sport: Cena
Generika apotheke
Klinika w niemczech
Oprema za restorane
Options binaires
Pomorski tovorni
Rideaux: service, conseil
Sklep meblowy
Système d'arrosage
Transport morski
Watering systems for garden
Watering systems for garden
Інтернет магазин: студії, ціна, поради
Автоматические поливочные системы
Автоматический полив участка: цена, стоимость
Автоматичний полив
Бетон: відгуки, ціни
Бетон: цены, отзывы
Все о перевозках
Все о шторах и жалюзях
Гадание: астрология и астрочаты
Дизайн интерьера дома: цена, отзывы
Дизайн проекти: поради, послуги
Дизайн проекты: советы, услуги
Дизайн інтер'єру будинку: ціна, відгуки
Интернет магазин: студии, цена, советы
Клиники германии
Клініка в німеччині
Кожанные куртки
Магазин кроссовок
Мебельный магазин
Меблевий магазин
Мир кроссовок: советы, цены
Морські перевезення
Оборудование для магазинов
Оборудование для полива
Оборудование для ресторана
Пошив штор: услуги, советы
Пошиття штор: послуги, поради
Приватний будинок престарілих
Салон готових штор
Салон готовых штор
Світ кросівок: поради, ціни
Системи поливу рослин
Спортивна фармокология: ціна
Спортивная фармакология: цена
Трикотаж для детей
Трикотаж для дітей
Трикотаж: відгуки, ціни
Трикотаж: отзывы, цены
Трикотажний одяг
Устаткування для магазинів
Устаткування для ресторану
Частный дом престарелых
ダポキセチン
バイナリオプション