Клим Клименко сьогодні відлетів на лікування до Німеччини

Клим Клименко сьогодні відлетів на лікування до Німеччини

Лікування дітей у німеччині

Шукайте інформацію за фразою "лікування дітей у німеччині"?

Статті по фразі лікування дітей у німеччині

Які статті можна знайти на Google по фразі лікування дітей у німеччині:

Гомер Іліада Переказ для дітей Катерини Головацької

© :) Homer, 800-700 BC

©  К.Гловацька (переказ), 1980

©  Б.Тен (переклад віршів), 1974

Джерело: Гомерова "Іліада". (Для середнього шкільного віку). К.: Веселка, 1980. 215 с., іл.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2003

Зміст

Двобій Паріса і Менелая

Порушення клятви. Війна

Діомедові подвиги

Прощання Гектора з Андромахою

Двобій Гектора з Еантом

Спроба замиритися з Ахіллом

Подвиги царя Агамемнона

Битва перед кораблями

Гера присипляє Зевса

Знову біля кораблів

Патроклова смерть

Бій за Патроклове тіло

Гефест кує Ахіллові зброю

Ахілл зрікається свого гніву

На берегах Скамандру

Загибель великого Гектора

Похорон вірного Патрокла

Пріам викуповує мертвого сина

"Була Троя, були й троянці..." А.Білецький

Словник міфологічних імен та географічних назв 

Бібліографічні відомості

СВАРКА ВОЖДІВ

З давніх-давен на весь світ славилося могутнє місто Троя. Заснував його Іл, нащадок громовладного Зевса, отож інколи місто називали ще Іліоном священним. Славилося воно багатством, гарними храмами й неприступним муром, що його зводити круг міста допомагали троянцям безсмертні боги Посейдон з Аполлоном.

У той час, про який піде мова, правив у Трої Ілів онук, син знаменитого Дардана - Пріам, багатий і розумний володар. Уже сивий, старий, він доживав віку зі своєю дружиною Гекабою, тішачися дітьми, а було їх аж п'ятдесят. Найулюбленіший Пріамовому серцю син Гектор, непереборний герой, очолив троянське; військо. Але був серед синів і такий, що завдав страшної біди своїм батькам і всій багатолюдній Трої,- то Паріс, легковажний красень. Навчений богинею кохання Афродітою, він викрав прекрасну Єлену, дружину спартанського царя Менелая, і привіз до Трої, накликавши тим на рідне місто велике лихо.

Адже боронити честь Менелая, сина Атрея, виступили усі ахейські вожді: рідний брат Менелаїв, цар Агамемнон; мудрий пілоський [5] володар, старий Нестор; аргоський цар Діомед, рівний силою богові Арею; герой Філоктет, якому непереможний Геракл перед смертю віддав свої меткі стріли; пристав до них, хоч і проти своєї волі, володар Ітаки, хитромудрий Одіссей. Багато їх було, вождів і героїв, та з-поміж усіх вирізнявся володар мірмідонців - могутній Ахілл, син царя Пелея і срібноногої богині Фетіди. Тільки з його участю - так провістив віщун Калхант - зможуть ахеї здолати троянців.

Незліченне військо привели ці славні герої - морем один за одним пливли кораблі, і не було їм кінця-краю. Але священна Троя стояла непохитно. Вже дев'ять років точилася війна. Вже почалися чвари між самими ахеями. Та найгірше сталося, коли спалахнула ворожнеча поміж вождями. Засперечалися цар Агамемнон Атрід і богорівний Ахілл. Нестримний гнів пойняв запального Пеліда, не зміг герой погамувати його, і через той згубний гнів зазнали ахеї страшної біди.

До цієї зловісної сварки призвела поява в ахейському таборі жерця Хріса. В полон до ахеїв попала його дочка, юна Хрісеїда, і, щоб звільнити її, жрець привіз багате викупне. Сміливо ішов він із вінком Аполлонового жерця на чолі, тримаючи в руці золотий жезл. Старий чемно привітав ахеїв, а найперше їхніх вождів - Агамемнона та Менелая:

- Славні Атрея сини і ви, сміливі ахеї! Хай вам допоможуть безсмертні боги-олімпійці завоювати Пріамове місто і щасливо до дому дістатись. Тільки відпустіть мою любу дочку Хрісеїду, а я дам за неї багате викупне. Не відмовте мені, ви ж бо шануєте срібнолукого бога Аполлона, а я його жрець.

Вожді вже схилялися до того, щоб зважити на Хрісове прохання, але цар Агамемнон, спохмурнівши, як небо перед бурею, згорда відмовив жерцеві, ще й недобрим словом образив:

- Забирайся мерщій звідси, Хрісе, та вдруге сюди, до наших [6] кораблів, не потикайся. Бо тоді не допоможе тобі ані жезл, ані вінок божественний. Хрісеїда - моя бранка, я й гадки не маю комусь її віддавати. Я одвезу цю чорнооку дівчину до Мікен, зроблю своєю служницею, і там, далеко від тебе, на чужині, звікує вона свій вік у неволі. А ти не гніви мене, коли хочеш цілий-здоровий додому вернутись.

Злякався старий Хріс і слухняно подався назад уздовж берега велешумного моря. А відійшовши далеко, спинився і, звівши руки до неба, почав ревно молитися вічним богам, а найперше срібнолукому синові пишнокосої богині Лето:

- О могутній Аполлоне! Не злічити, скільки разів я приносив тобі в жертву ситих кіз та биків круторогих! А як гарно я прикрасив твій священний храм! То зглянься на моє благання: за ці сльози невпинні, що ллються в мене з очей, покарай нещадно своїми згубними стрілами зухвалих ахеїв!

Почув безсмертний молитву скривдженого жерця. Наче темна ніч, спустився він з Олімпійських верховин, а як ступав, грізно брязкотіли в нього за плечима срібний лук і стріли у важкому сагайдаку.

Угледів Аполлон ахейські кораблі криводзьобі і зняв із плеча смертоносну зброю. Аж загуло навкруги, як стрельнув далекосяжний бог із срібного лука. Спершу він поціляв у мулів і собак, та незабаром стали влучати і в людей його несхибні стріли. А від них почалася в ахейському таборі страшна моровиця.

Дев'ять днів стріляв розгніваний бог, і дев'ять днів в ахейському таборі не гасли жалобні вогні. То спалювали ахеї убитих.

А на десятий день скликав Ахілл усе військо на раду. Тільки-но воїни посходилися, славетний герой став перед ними і мовив:

- Доведеться нам, друзі, ні з чим вертати додому, щоб хоч життя собі врятувати. Бо тут ми всі загинемо від стріл, а чи від мору страшного. Треба спитати якогось віщуна, чим прогнівили ми яснокудрого сина Лето. Може, обітницю яку ми забули або мало справили святих гекатомб? То принесімо мерщій Аполлонові в жертву добірних кіз і найкращих ягняток.

Отак проказавши, сів Ахілл на своє місце, а з юрби вийшов старий віщун Калхант, що за летом птахів міг провіщати майбутнє. Це він дев'ять років тому привів сюди, до неприступної Трої, ахейські кораблі. І не один раз у скруті допомагав ахеям своїм віщим словом.

- О славний Ахілле, Зевсові любий! - мовив віщун.- Ти хочеш знати, що спричинило гнів Аполлонів. Я відкрию тобі правду, коли [7] поклянешся боронити мене від могутнього мужа, царя Агамемнона. Старий я і кволий, а він може мені жорстоко помститись.

- Не бійся сказати нам віщу правду, мудрий Калханте,- відповів герой.- Я ж побожуся Аполлоном, якому ти завжди молишся, коли віщуєш нам волю богів: доки я живий і ходжу по землі, ніхто не посміє здійняти на тебе руку, навіть сам Агамемнон, що нині вихваляється найвищою владою над військом.

Зачувши таку мову, сміливу й рішучу, зважився нарешті Калхант сказати героям віщу правду:

- Слухайте, люди! Срібнолукий бог розгнівався на вас за те, що цар Агамемнон скривдив його жерця Хріса, не повернув йому дочки за багате викупне, а прогнав старого геть та ще й недобрим словом образив. За це могутній син Лето і наслав на нас біду. Відвернути її можна, як віддати чорнооку Хрісеїду батькові, тільки вже без викупного, задарма, а срібнолукому богові принести святу гекатомбу.

- Віснику бід! - мовив він, люто дивлячись на Калханта.- Ще ані разу ти не сказав мені лагідного слова, ні разу не провістив доброї волі. Ти любиш тільки лихе віщувати. Гаразд, я віддам свою бранку, хоч розумом і красою вона не поступиться навіть моїй дружині Клітемнестрі. Та я прагну для нашого війська не чорної загибелі, а щасливого порятунку. Тільки добре віддячте мені за Хрісеїду, бо не личить позбавляти вождя багатої здобичі.

-: Найславетніший з-поміж нас і найжадніший Атріде! - обурено гукнув запальний Ахілл.- Ти знаєш, що всі скарби, здобуті в боях, ми вже поділили порівну між воїнами. А забирати в них здобич назад якось негарно. Не гніви бога, віддай свою бранку, а ми втричі віддячимо тобі, коли допоможе нам Зевс Громовержець здолати твердомуровану Трою. Згадай, що воювати її ми всі прийшли заради твого брата Менелая і заради тебе, Агамемноне. Троянці ні в чому переді мною не винні. Ніколи вони не займали моїх коней чи мулів, ніколи не плюндрували землі мого рідного краю, родючої Фтії. Поміж нами здіймаються гори, порослі густими лісами, і шумлять хвилі священного моря. Тож краще я повернувся додому і не зазнаю ганьби [8] від тебе, нелюда, що зазіхає на здобич, яку дістав я у тяжкому бою, за честь Атрідів воюючи люто.

- Що ж, тікай звідси, коли тобі до вподоби тікати,- враз одказав Агамемнон.- Я і не здумаю тебе спиняти, у війську є кому шанувати мене. А ти завжди був мені гидкий, бо полюбляєш над усе чвари та розбрат. Тож забирайся геть, тільки знай: як хоче того бог Аполлон, я негайно відправлю на швидкім кораблі чорнооку Хрісеїду до її батька, а сам прийду до тебе в намет і заберу твою бранку, красуню Брісеїду, щоб ти відчув, наскільки я могутніший за тебе, і щоб нікому більше не спала зухвала думка змагатися зі мною.

Почув нараз Ахілл, ніби хтось іззаду торкається до його кучерів, озирнувся - і страх пойняв славетного героя: за ним, грізно блискаючи очима, стояла богиня Афіна Паллада, незрима для інших.

- О улюблена дочко державного Зевса! - мовив стиха Ахілл, змагаючи страх.- Навіщо зійшла ти з безхмарного неба? Мабуть, подивитись, який пихатий і зажерливий став Агамемнон? Ох, загине він колись через ту свою пиху!

- Я для того зійшла з безхмарного неба,- відказала суворо богиня,- щоб стримати твій гнів, нерозважний герою. Послала мене волоока Гера, вона однаково любить і тебе, й Агамемнона. Ось що скажу, а ти уважно слухай: можеш ганьбити його словами, але не чіпай своєї грізної зброї. А я тобі обіцяю: втричі більше дарів дістанеш ти згодом, коли тепер поступишся Атрідові. Тож не ремствуй і скорися волі богів.

- Гаразд, ясноока богине, я скорюся. І хоч гнівом палає в мене серце, та грізної зброї я не чіпатиму. Хто шанує блаженних богів, того й боги блаженні шанують.

Ту ж мить зникла Афіна Паллада з очей, а герой вклав у піхви свій важкий меч і, ще не вгамувавши лютого гніву, звернувся глузливо до Агамемнона: [9]

- Гей, п'янице з очима собаки й оленячим серцем! Клянуся своїм жезлом, що настане час - і всі ахеї пожалкують за мною. Того дня, коли від дужої руки великого Гектора поляже багато ахейських мужів, ти нічим не зможеш їм зарадити і мордуватимешся, лютий сам на себе за те, що скривдив найкращого з-поміж ахейських героїв.

Мовивши так, Ахілл гучно ударив об землю своїм золотим жезлом і сів навпроти Агамемнона, що ледве стримував гнів. Тоді підвівся поважний Нестор, володар пілоський, людина світлого розуму і красної мови. Щиро зичив він обом ахейським вождям добра, тож і звернувся до них із мудрим словом:

- Горе нам! Чорна туга пойняла ахейське військо. О, як би зраділи Пріам і Пріамові діти, та й інші троянці, коли б дізналися про чвари, що їх заводите ви, найкращі, найперші герої ахейські! Послухайте мене, діти, ви ж бо втричі молодші за мене. Багато зустрічав я на своєму віку могутніх героїв, допомагав їм і порадою, і мечем, а вони завжди зважали на моє слово. Тож послухайтеся і ви моєї ради. Не забирай, Агамемноне, вродливої бранки в Ахілла, бо вона дісталася йому в нагороду за воєнні звитяги. Вгамуй, царю, свій гнів і не забувай, що Ахілл - наша надія і захист у цій згубній війні. А ти, Пеліде, кинь сперечатися з державним Атрідом, його ж бо сам Зевс Громовержець звеличив славою ахейського володаря. І хоч тебе породила безсмертна богиня, ущедривши силою і мужністю, та все ж Агамемнон могутніший за тебе царською владою і військом.

Так казав старий Нестор. Та обидва герої не послухалися мудрої ради і не схотіли миритись. Вони підвелися, розпускаючи збори, і наостанок Ахілл гордо кинув:

- Я і гадки не маю битися за бранку. Це ваш дарунок, ахеї. Ви владні і назад його відібрати.

І Пелід разом із своїм любим другом Патроклом подався до табору, де стояли його мірмідонці. А цар Агамемнон звелів налаштувати швидкий корабель і відвезти на ньому до Хріса його чорнооку дочку та багаті дари, щоб уласкавити срібнолукого бога. За поводатаря на тім кораблі став сам Одіссей хитромудрий.

Швидко поплив крутобокий корабель від берега, де вже палали яскраві вогні,- то ахеї приносили Аполлонові в жертву найдобірніших кіз і баранів. Та лихопомний Агамемнон не вгамував свого гніву і не забув, чим нахвалявся перед Ахіллом. Покликав він двох вірних слуг і звелів їм іти до героя та й забрати в нього з намету красуню Брісеїду. [10]

Пішли слуги вволити Атрідову волю і невдовзі побачили Ахілла, що сидів із вірним другом Патроклом перед наметом. Злякалися героя слуги і мовчки стали віддалік, не зважуючись і слова мовити. Тоді Пелеїв син сам озвався до них:

- Підходьте ближче, Атрідові посланці. Та не бійтеся, не ви ж бо винні переді мною, а ваш володар. Я знаю, чого він послав вас сюди.

І коли слуги підійшли, вождь мірмідонців звернувся до Патрокла:

Послухався вірний Патрокл свого друга, і невдовзі слуги повели до Атріда юну Брісеїду, що плачучи йшла проти волі. А хмурний Ахілл подався вздовж берега бурхливого моря і сів на камені близько води, аж докочувалося до нього біле шумовиння. Простяг герой руки до чорних хвиль і став голосно кликати рідну матір:

- Мати моя! Якщо ти, богине, спородила мене для недовгого віку, то чому всевладний Зевс не вселив у душі смертних пошани до мене? Ось і тепер скривдив мене Агамемнон, могутній володар, забрав мою воєнну здобич, а я мушу мовчки коритись.

Так він сказав, не тамуючи гірких сліз, і срібнонога богиня Фетіда, що сиділа в палаці свого батька Нерея на морському дні, зачула синові слова. Вмить знялася вона легкою хмаркою над священним морем, прилинула на берег і стала біля зажуреного Ахілла.

- Сину мій любий! - мовила богиня, ніжно пестячи йому кучері.- Чого ти сумуєш? Повідай усе мені щиро.

Тяжко зітхнув прудконогий Ахілл і розповів матері про сварку з царем Агамемноном. А ту розповідь закінчив він словами:

- Мати моя! Заступися за мене, коли маєш на те досить сили. Ще малим, у батьківській оселі, я часто чував мову про те, як ти, єдина серед безсмертних, змогла відвернути ганебну біду від чола темнохмарного Зевса в той час, коли Гера, Посейдон і Афіна хотіли його закувати. Тож тепер нагадай про це Зевсові, як піднімешся на засніжений Олімп, і, обійнявши могутньому богові коліна, ревно благай, щоб зглянувся на твого скривдженого сина та добре помстився [11] за нього. Хай троянці відженуть ахеїв аж до кораблів і хай тоді зухвалий Агамемнон гірко пожалкує, що образив найдужчого з-поміж ахейських героїв.

- Нещасний мій сину! - відказала крізь нестримні сльози Фетіда.- Невже я на горе тебе спородила? Знаю, недовго ще тобі жити на світі ясному, незабаром настане кінець. Тож я не хочу, щоб якесь темне лихо тьмарило тобі недовгий вік. Черед дванадцять днів повернеться Зевс, наш державець, з далекої країни ефіопів, де він тепер бенкетує з усіма безсмертними, тоді я полину на захмарний Олімп благати за тебе,- може, могутній батько зглянеться на нас. А ти йди до свого намету і, караючи гнівом ахеїв, більше не допомагай їм у битві.

І, наче прозора хмарка, щезла богиня, залишивши на березі свого смертного сина.

А тим часом в ахейському стані вже вщухла страшна моровиця, вже ніхто не падав із смертним зойком від Аполлонових згубних стріл. То жрець Хріс, прийнявши свою звільнену доньку, ублагав срібнолукого бога більше не чинити ахеям лиха.

Знову цар Агамемнон гуртував своє військо проти міцномурованої Трої, і всі ахейські вожді пристали до нього. Всі, крім Ахілла Пеліда.

Так збігло одинадцять днів. На дванадцятий, тільки-но з імлистого моря засяяла вранішня зоря - рожевоперста Еос, державний Зевс із почтом безсмертних богів повернувся на свій сніжно-білий Олімп. І разом із ранковим туманом знялася із моря срібнонога богиня та й полинула вгору. На високій верховині Олімпу побачила вона Зевса, що самотньо сидів, оповитий прозорою хмарою. Впала Фетіда й

Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея,

Пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв,

Душі славетних героїв навіки послав до Аїду

Темного, їхні ж тіла він хижим лишив на поталу

Псам і птахам. Так Зевсова воля над ними чинилась

Ще відтоді, як у зваді лихій розійшлись ворогами

Син Атреїв, мужів володар, і Ахілл богосвітлий.

Так він промовив і сів; і тоді із місця підвівся

Син Атреїв, герой, Агамемнон широкодержавний,

Гнівом охоплений; серце володаря чорної люті

Сповнилось; полум'ям грізним очі йому заяскріли.

Так він промовив. І гірко Пелідові стало, і серце

В грудях його волохатих між двох рішенців завагалось:

Вихопить зразу із піхов при боці свій меч гостролезий

І, проклавши дорогу крізь натовп, Атріда убити

Чи побороть в собі гнів і палке заспокоїти серце.

Поки отак міркував він розумом світлим і серцем,

Меч витягаючи з піхов,- злетіла до нього Афіна...

- Що ж, богорідний Патрокле, іди, приведи Брісеїду -

Хай забирають, та хай же і свідками будуть обидва

Перед богами блаженними, перед громадою смертних,

Перед упертим оцим владарем, коли я йому стану

Знову потрібен у скруті, щоб від ахеїв безславну Смерть одвернути...

Гнівний тим часом сидів при своїх кораблях швидкоплинних

Богонароджений син Пелеїв, Ахілл прудконогий;

Ані ходив він на раду, де слави мужі набувають,

Ані на подвиги ратні, лиш миле ятрив своє серце,

Нудячи світом, душею ж борні він жадав бойової.

Source:http://www.ae-lib.org.ua/texts/homer__iliad_child__ua.htm



Катерина Ющенко: У проекті «Лікарні майбутнього» суспільство майже не допомагало

Дружина Президента України (2005–2010), голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко показала приклад служіння Україні, духовним цінностям суспільства. Народжена і вихована у великій українській діаспорі, вона була однією з перших, хто повернувся в Україну, як тільки це стало можливим, і присвятила своє життя Батьківщині та допомозі в її розбудові.

Першого вересня Катерина Ющенко святкує 55 років від дня народження. Напередодні «УМ» поспілкувалася з Катериною Михайлівною. У відвертій розмові вона розповіла, як провела літо, про нюанси проекту «Дитяча лікарня майбутнього» і те, чим зараз займається її чоловік. Але перше запитання, звичайно, стосувалося святкування ювілею.

«ПИШАЮСЯ СВОЄЮ НАЦІЄЮ»

– У день мого народження разом iз дітьми піду до школи. Для моєї старшої доньки Софійки це перше вересня буде останнім, адже вона у випускному класі. Потім, на вихідних, святкуватимемо з друзями – деякі з них із діаспори приїхали до України відзначати 25-ту річницю Незалежності.

– Що для вас означає це свято? Ви також виросли у діаспорі.

– Я є частиною того покоління, на чиїх очах Україна виборола Незалежність, якої століттями прагнула, про яку могли тільки мріяти багато поколінь наших предків. І хоча я виростала в діаспорі, була тісно пов’язана з духом, культурою та історією України. 

Сьогодні Україна водночас молода і давня. З одного боку, ми повинні ставитися до Україні як до матері – яку ми любимо і перед якою маємо священний обов’язок. З іншого боку – Україна також є нашим дитям, яке потребує великого терпіння і захоплення, про яке потрібно піклуватися й усіляко сприяти його розвиткові.

Я пишаюся своєю нацією, яка знову і знову піднімається і зростає, попри всі негаразди – і вимагає свободи і справедливості, яка чинить небувалий спротив і йде на нечувані жертви.

«ДЕКОМУНІЗАЦIЯ – ЦЕ НАСАМПЕРЕД ЗМIНИ В ГОЛОВАХ»

– Чим ви займаєтеся зараз?

– Я мама трьох дітей i дружина, і це забирає більшість мого часу. Продовжую працювати з нашим фондом «Україна 3000». Крім того, я є доцентом та викладачем магістерської програми Університету банківської справи. Мені це подобається, адже викладання таких предметів, як, наприклад, «Соціальна відповідальність бізнесу», потребує креативності та інноваційних підходів. Дуже важливо вчити наших молодих людей розуміти свою роль у суспільстві, відповідальності перед своєю країною, університетом, довкіллям, вчити боротися з корупцією, бути відповідальним громадянином. Хотіла б розширити перелік курсів, які викладаю.

Також часто виступаю на міжнародних конференціях – мене запрошують наші міжнародні партнери, яких цікавить правда про те, що відбувається в Україні, стан економіки, війна на сході, стан розвитку громадянського суспільства тощо.

– Над чим зараз працює фонд?

– Продовжуємо ті програми та напрями, які визначили для себе 10 років тому, – дитяча медицина, освіта, культура. У нас працює велика всеукраїнська програма допомоги дитячим медичним закладам «Від лікарні до лікарні». За ці десять років фонд разом iз партнерами передав до дитячих лікарень велику кількість сучасного медичного обладнання на загальну суму більш ніж 50 мільйонів доларів. Понад 120 дитячих лікарів з усієї України пройшли стажування у провідних американських та європейських клініках, десяткам дитячих лікарень ми знайшли надійних партнерів за кордоном для обміну досвідом, співпраці, комунікацій. 10 років тому ми розпочали дуже важливу для України програму – створення Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері та дитини, Дитячої лікарні майбутнього, про яку я хотіла б поговорити окремо.

Ще одна медична програма, якою ми дуже пишаємося, – «Радість дитинства – вільні рухи», завдяки якій понад 1400 дітей iз діагнозом ДЦП пройшли реабілітацію в клініці Козявкіна, а 63 реабілітаційні установи по всій території України отримали гранти. Ми б дуже хотіли продовжувати ці програми і розширити їх на інші категорії дітей з особливими потребами. Дуже важливо дати таким людям можливості кращого доступу – до шкіл, громадських місць, а нашому суспільству взагалі потрібно бути відкритішим у своєму мисленні.

Ми допомагаємо країні долати наслідки війни на сході – співпрацюємо з волонтерами, які передають на фронт необхідні речі та їжу, відправляємо дітей поранених або загиблих в АТО у табори відпочинку в різні країни Європи. До речі, щойно одна з таких груп, до якої увійшли діти загиблих, повернулася з Франції – наші діти гідно показали себе у міжнародному скаутському таборі в містечку Гревелін, що на півночі Франції. Табір уже 70 років поспіль організовує Асоціація «Французька народна допомога», там одночасно перебували 250 дітей 32 національностей.

Наш діагностичний центр NOVO у Львові, який ми створили два роки тому і про який я розкажу далі, безплатно надає послуги пораненим в АТО, родинам загиблих солдатiв i майданівців, дітям iз малозабезпечених родин.

Ми також почали активно співпрацювати з організацією Елеос-Україна – Синодальний відділ соціального служіння та благодійності УПЦ Київського патріархату за програмами підтримки воїнів АТО та їхніх родин, бідних та нужденних.

– Якими проектами у сфері культури ви зараз опікуєтесь?

– Одним iз головних напрямів роботи фонду за всі ці роки був і залишається розвиток музеїв та збереження національної культурної спадщини. Наша мета – системні проекти і якісні зміни для всіх музеїв країни. Нашим головним партнером є «Український центр розвитку музейної справи». Разом ми організовуємо тренінги для українських музейників за участі українських та зарубіжних експертів. Перекладаємо та видаємо українською мовою фахову літературу з музейної справи. Готуємо до друку декілька нових видань.   Підтримуємо діяльність музейного профільного веб-порталу, видання єдиного в країні фахового музейного друкованого журналу тощо.   Коли була можливість, намагалися адресно підтримувати найбільш активних музейників. Запровадили стипендії, які з 2005-го до 2012 роки отримали понад 100 фахівців на загальну суму близько 70 тисяч доларів. Організовували стажування українських музейників для знайомства із провідним закордонним досвідом.   Зараз в Україні триває активна декомунізація. Але очевидно, що вона не має зводитися винятково до боротьби із зовнішніми проявами – назвами вулиць, символікою, монументами. Це насамперед зміни в головах, переосмислення минулого, усвідомлення нових цінностей, здатність до критичного мислення. І роль музеїв у цій роботі – як інституцій пам’яті, місць діалогу з громадою – неоціненна. Ми завжди це розуміли і намагалися через наші системні проекти наблизити якісні зміни в музеях країни та допомогти їм максимально розкрити свій потенціал.   Нещодавно разом iз партнерами ми відкрили неприбутковий дитячий центр «Світлиця», де навчаємо дітей української історії, традиційних ремесел, проводимо майстер-класи.   – Фонд «Україна 3000» зробив вел

Source:http://www.ukraine3000.org.ua/



Відео по фразі лікування дітей у німеччині

Що Ви можете знайти на YouTube:

Клим Клименко сьогодні відлетів на лікування до Німеччини
http://touristmedservice.de

Categories

Cистема автоматичного поливу рослин
Dućan
Farmakologia Sport: Cena
Generika apotheke
Klinika w niemczech
Oprema za restorane
Options binaires
Pomorski tovorni
Rideaux: service, conseil
Sklep meblowy
Système d'arrosage
Transport morski
Watering systems for garden
Watering systems for garden
Інтернет магазин: студії, ціна, поради
Автоматические поливочные системы
Автоматический полив участка: цена, стоимость
Автоматичний полив
Бетон: відгуки, ціни
Бетон: цены, отзывы
Все о перевозках
Все о шторах и жалюзях
Гадание: астрология и астрочаты
Дизайн интерьера дома: цена, отзывы
Дизайн проекти: поради, послуги
Дизайн проекты: советы, услуги
Дизайн інтер'єру будинку: ціна, відгуки
Интернет магазин: студии, цена, советы
Клиники германии
Клініка в німеччині
Кожанные куртки
Магазин кроссовок
Мебельный магазин
Меблевий магазин
Мир кроссовок: советы, цены
Морські перевезення
Оборудование для магазинов
Оборудование для полива
Оборудование для ресторана
Пошив штор: услуги, советы
Пошиття штор: послуги, поради
Приватний будинок престарілих
Салон готових штор
Салон готовых штор
Світ кросівок: поради, ціни
Системи поливу рослин
Спортивна фармокология: ціна
Спортивная фармакология: цена
Трикотаж для детей
Трикотаж для дітей
Трикотаж: відгуки, ціни
Трикотаж: отзывы, цены
Трикотажний одяг
Устаткування для магазинів
Устаткування для ресторану
Частный дом престарелых
ダポキセチン
バイナリオプション